In KAIZEN we believe that..

We believe …

1. … that real learning happens with intrinsic motivation, and when children take responsibility for their own learning process
2. …that teacher must act as an observer, supporter, facilitator, mentor, who helps set up the space, and then lets the learning happen
3. …that every child develops, grows and learns at his or her own speed. Rushing him/her won’t get there faster
4. …that attitudes go before academics. Encouraging active learner attitudes will tremendously help in skill and knowledge growth.
5. …that schools themselves must be continuous self-learning organizations. Every adult in a school is a self-driven learner.
6. …that learning happens all the time and everywhere. Schools must open the doors and let kids outside.
7. …that significant and inspiring adults are very important in the development of a child.
8. …that learning experience should be practical, relevant and useful in the life of a child
9. …that play is the main way of learning for younger children
10. …that we should teach through our own examples, and not words.

В сьогоднішній підбірці буде багато відео, декілька сайтів і одна книжка. Усі відео можна знайти в окремому посиланні на YouTube плейлисті нижче. Тема дня – математика :)))

Моє знайомство з математикою почалось насправді із Ted Talks. Я непогано вчилась у школі, але не була особливою любителькою цієї науки. Все змінилось, коли я мусила розібратись, як вчити своїх дітей і зайшла саме на TED.

Перша, і досі улюблена промова, – від Джо Боулер, професор математики в Стенфорді. https://youtu.be/al6gO9SLqBYДуже рекомендую також її книгу – “До чого ж тут математика?”. Вона особливо буде цікава таким батькам-аматорам, як я. На жаль, її в перекладі немає. (https://www.amazon.com/…/ref=cm_sw_r_awdo_navT_g…)

В плейлисті нижче є ще кілька крутих TED Talks, які я усім рекомендую. Чому саме вони? Тому що, якщо у вас, як і в мене, було дещо викривлене розуміння математики ще зі школи, то ці розмови покажуть усю красу і масштаб світу математики. Особливо гляньте на Дена Майєра (красень :))

Після того як я захопилась красою математики, я вирішила зрозуміти, як же ж це все працює. Джо Боулер дуже багато говорила про number sense, або числову грамотність, і як вона випрацьовується в дітей. Дуже сподобалося відео вчительки молодшої школи, яке дуже детально показує, як це формується в дитинстві і школі зокрема – https://youtu.be/5C_3V-OPZfw

Круто було подивитися приклади того, як робити number talks або розмови про числа на реальних прикладах – https://youtu.be/ssfT0GMM7Oohttps://youtu.be/WAhkbSFtvAI

Пізніше було багато відео про те, яким чином загалом має функціонувати вивчення математики в школі. Я розумію, що для багатьох вчителів це напевне є само собою зрозумілим, але див.вище – я зовсім не педагог і тим паче не математик. Для мене багато цього всього було відкриттям. Відео про підхід від об’єктів до рисунків до абстракції – https://youtu.be/weCPBlJVSrI

Багато корисних матеріалів, включно із курсом про математику, є на чудовому сайті вже згаданої Джо Боулер – youcubed.org. Там не лише зібрані круті активності, які можна робити з дітьми, але й пояснюється, як саме говорити про математику правильно

В молодшій школі математику, як виявилось, можна цікаво пояснювати на вулиці. Загалом я є великим адептом навчання поза стінами (outdoor learning) і тут раджу залипати на сайті Джулієт Робертсон (Juliet Robertson) – https://creativestarlearning.co.uk/

Крім сайту Джулієт, є купа крутих фейсбук груп, на яких я постійно бачу цікаві завдання, наприклад: Outdoor maths in primary and early years (https://www.facebook.com/groups/outdoormathsisfun/?ref=share), і дуже весела Math Walks, яка показує, що математику можна робити навіть на асфальті (https://www.facebook.com/groups/mathwalks/?ref=share)

Джо дуже часто говорить про те, що дітям варто пропонувати low floor, high ceiling problems – задачі, які доступні для більшості, але дозволяють глибоко задуматись (це я так вільно перекладаю :)). Багато цікавих задач є у ФБ групі, яка так і називається – https://www.facebook.com/groups/199130870242822/?ref=share.

На сайті факультету математики від Кембриджського універу є мільярд крутих завдань, прикладів, пояснень, особливо для таких новачків, як я (https://nrich.maths.org/). Там насправді можна залипнути на довго

В середній школі мені дуже хочеться, аби математика була поєднання з життям якомога більше. Ось тут є цікавий курикулум, який має фокусуватись на практичності завдань. Наразі безкоштовним є для 6-7-8 класів: https://im.kendallhunt.com/MS/index.html

Дуже прикольні математичні завдання, які фокусуються на problem solving, є на сайті Роберта Каплінського (https://robertkaplinsky.com/)

Ну і думаю багато вже знають про неї, але найпростіше вчити математику, як на мене, з допомогою Khan Academy. При чому дуже рекомендую не користуватись українськими відео, а дивитись відразу англійські і тести відповідно робити англійською.В нашій середній школі деякі учні володіють мовою на А2 не більше, але домашку всі прекрасно здають через Khan Academy. – https://www.khanacademy.org/

І наостанок, як виявилось усі математики сидять в Твіттері Джо Боулер, Ден Майєр, Роберт Каплінський постійно постять прекрасні статті, відео та інструменти, з допомогою яких ми можемо вивчати (і навчати) математики

Ось список усіх відео згаданих вище і ще деяких в одному плейлисті: https://youtube.com/playlist…

Також можна долучитись до Телеграм каналу, де я час від часу кидаю корисні речі, які мене захопили https://t.me/mykaizeneducation

Також наша невеличка школа має свій Патреон і я буду мега щаслива, якщо ви вирішите до нього долучитись https://www.patreon.com/kaizenal.

Оскільки в мене маленька дитина, я часто вночі читаю. Особливо люблю залипати на англомовних блогах про освіту. Раніше кидала цікаві речі в свій телеграм канал. Так, він в мене є :)) Виключно для того, аби легше було знайти тексти, які мені сподобались. Але оце подумала, що можливо іншим було б цікаво знати, про що ж розмовляє світ англомовних освітніх блогів. Ось накидала короткий огляд за останні два тижні грудня.

Насправді я тут згадала лише кілька з блогів, але, якщо такий формат цікавий, то з радістю буду писати про більшість тих, які мені подобаються.

Веб-сайт Edutopia (США) – edutopia.org, який орієнтується на дослідження, методології та кращі практики, минулого тижня говорив про технології змішаного навчання в молодшому віці, як писати тексти з допомогою “пошуку скарбів”, а також про те, як практикувати медитацію та повільне дихання серед молодших школярів.

В статті “3 Apps to Make Differentiation Easier in Kindergarten” згадуються три чудові інструменти, з одним із яких ми вже маємо досвід (і підтверджуємо чудовість). Наведу тут два з них.

Seesaw – англомовна платформа, яка є дуже зручною у користуванні саме для дітей молодшого шкільного віку. Безкоштовно є доступ для двох вчителів на один клас. В Seesaw є платформою, на якій діти можуть завантажувати відео, фото, писати тексти. Вчителі можуть вибирати із сотні готових завдань, які розроблені іншими вчителями і які легко сортуються за фільтром. Оскільки це англомовний інструмент, то поділ на предмети там є американський.

Epic – онлайн платформа для книжок англійською мовою. Там також є відео та цікаві тести. Книги є не лише художні, але й навчальні. На жаль, вона є безкоштовною лише для американських шкіл. Але є цікава версія для сімей, за 10 дол/міс.

Getting Smart (https://www.gettingsmart.com) багато писали про Альберта Бандуру, канадсько-американського психолога українського походження та його вплив на освітні процеси (social learning theory, self-efficacy). Також автор блогу аналізував приклад проєктного навчання з фокусом на Цілі сталого розвитку і навів приклад, як він впроваджувався у одній із шкіл.

Найбільше ж мене захопила стаття про мережу Альтус шкіл, як мережу альтернативних мікро шкіл. В 2015 році вони отримали нагороду Малькольма Бартріджа за високу якість у освіті.

Засновниця школи Мері Бікбсі визначає 4 основних елементи для успішності таких шкіл:

1. Мета: учні та вчителі сфокусовані на цілеспрямованій роботі з чітко окресленими цілями і захоплено працюють над їх досягненням

2. Майстерність (mastery): усі націлені на досягнення найвищого рівня якості роботи

3. Автономія: вчителі та діти мають свободу вибирати, яким способом працювати з курикулумом

4. Безпека: діти та дорослі почувають себе у безпеці Більше про школу є у статті на Forbes: https://www.forbes.com/…/altus-schools-personalized…/…

Девін Водічка в блозі Learner-centered leadership (https://learnercenteredleadership.org/…/self-care…/) говорить про вигорання керівників шкіл та вчителів. Він нагадує про інструменти, які допоможуть нам вберегтися від цього. В принципі більшість із них уже відомі, але корисно було нагадатись

Сайт TeachThought протягом грудня збирав цікаві підбірки. Наприклад, 26 книг, які змінюють традиційне уявлення про освіту (серед них мене зацікавили “Чим могли б бути школи/What schools can be” Теда Дінтерсміта, “Спосіб мислення/Mindset” від Керол Двек, “Книгоцид/Readicide” від Келлі Галлагер про проблемні питання із читанням та грамотністю – literacy?). – https://www.teachthought.com/educ…/books-disrupt-teaching/

Також цікавою є підбірка 52 найкращих (на їхню думку) англомовних блогів про освіту. Для себе з них додала в список Еріка Шенінгера Роздуми директора (Principals Reflections) та Цикли навчання (Cycles of Learning) від Рамзі Муссалам про інжиніринг. – https://www.teachthought.com/pedagogy/education-blogs/

І однією з останніх є чудова підбірка додатків для вимірювання, які можна використовувати в математиці, фізиці та ін. (https://www.teachthought.com/technology/measurement-apps/)

Ну і можете додатись до каналу (https://t.me/mykaizeneducation) – там є моє місце для самоосвіти, такий собі онлайн конспект :))

Do you know where the traditional education system usually puts a comma in this sentence? That’s right: allow not, forbid.

During all twelve years we teach children to be obedient, polite, to stand in line, to write with the ruler, to go where we say, and to do what they are forced to do. And then – bam! – and at the end of the 12th grade we suddenly tell them: “Well, now you’re an adult – decide everything yourself.” And what about the kids? Turns out – kids have no idea how to do it. They do not know how to listen to themselves, analyze their own needs and desires, compare them with the real world around them. They end up growing into infantile adults who do not seem to know how to simply make decisions and take responsibility for the consequences of these decisions.

Let me tell you a story.

Last year, we were faced with the question: how to solve the problem of using gadgets in a small group of teenagers in our educational process. Allow? Forbid? Allow in part? Where exactly should we put that awkward coma?

To begin with, we, the adults, decided that it was more important for us to teach children to work in a democratic community, to hear each other and us, the adults, as well. That’s why we proposed the idea of ​​a “legislative meeting”, which we got from one of the world’s largest student organizations, AIESEC. At our meeting, everyone had the right to vote: one vote for each of the children and one vote for two adults in the space. The children, respectively, were in the majority.

We took a deep breath, exhaled and decided to jump into full democracy.

So what happened at the end?

During the first month

We used gadgets indefinitely and as often as anyone wanted. As a result, adults remained dissatisfied. We wanted to play during breaks with the children, to hang out, to get to know each other, and the children stayed on their phones all the time. We raised this issue at the legislative meeting. Explained our point of view. Next we proposed to ban gadgets completely. Let me remind you – children have the majority. And children agreed.

During the second month

For several days, gadgets were completely banned in space. Then the kids themselves became dissatisfied. They explained to us that if we completely ban, they “want more and more.” We started looking for a common solution. After long discussions, we reached a compromise: 15 minutes a day of playing together, when everyone is sitting with their phone at the same time. Adults remain the ones who monitor the implementation of the agreements.

This rule worked the longest, for almost almost 4 months.

But adults got tired of being “police”. Controlling teenagers is yet another “pleasure”, and listening to “5 more minutes please!” everyday was not very pleasant. We convened a regular legislative meeting. Our teens listened to us, discussed the issue with us and offered to become “policemen” themselves. As a result, by the end of the school year, there was a rather complex system of electoral positions for police officers, monitoring compliance with the rules and monitoring the consequences of its violation.

September has come.

A new school year and a new range of legislative initiatives have begun.

“Children are adults supposedly by now,” we thought, and offered complete freedom with gadgets, hoping for their consciousness. Alas, this lasted exactly for a month. The other day I held a legislative meeting again, during which two proposals were made:

1. Motion by adults: “Gadgets are not prohibited for educational purposes.”
2. Motion by children: “Gadgets are allowed to be used during the lunch break (15-20 minutes). If the child receives two comments from the teacher, on this and the next day the child puts the phone in the box and uses it only for educational purposes. The remark is canceled the next day. “

An hour of clear discussions, reasoned remarks, clarifications and finding a compromise.

For the motion of adults there were 4 votes “for” and 6 votes “against”. There were 9 votes in favor and one against for the children’s proposal. As a result, one of the adults supported the kids’ proposal. Amendments to the Code were adopted at the suggestion of children.

Despite the fact that adults have formally “lost”, I feel like winning. Each time our legislatures became more serious and complex.

• The children began to argue their opinions, and where they used to shout out “just because”, now they make constructive arguments.
• Children began to learn to listen to each other and adults in space. They are only now beginning to understand that the essence of the discussion is not in attacks on the opponent, but in the real search for a solution that would satisfy everyone.
• Children begin to make community decisions and agree to take responsibility for the consequences of violating such decisions.
• And most importantly: children do not stand in a dramatic pose of protest, because they know – they will be heard.

Democracy is not just about a beautiful picture of self-government and the ability to elect a school president. Democracy in school is a tool for modeling adulthood and training decision-making skills: sometimes simple and sometimes complex and ambiguous.

Different schools around the world interpret the importance of democracy in the school process differently. The Democratic Summerhill School, which has been in the UK since 1921, allows children to make decisions about the full range of the school’s work, from budget and hiring to lunches and lessons, which they too may choose NOT to attend.

Such a radical ability to “let go” of a child is often too scary and, let’s be realistic, impossible in the realities of regulated licensed education. The new Ukrainian school is very slowly releasing its reins, trying to give more freedom to children, but stumbles upon a strong wall of adults who stubbornly shout “no.”

But we will have to change. If we want our children to be able to make their individual and community decisions on their own, without us, we will have to slowly, gradually, despite our adult ego, still say:

Allow, do not forbid.

Пройшло два роки в молодшій школі та рівно рік в середній, як ми почали працювати із проєктним навчанням. Скажу відразу, що нам хотілось вибудувати систему, яка була б неповерхневою, а реально впроваджувала проєктність у нашу програму. Тому ми доволі багато експериментували із форматами, але те, що вимальовується зараз нам починає дуже подобатись і ми вирішили, що готові розповісти про наш досвід.

ЧИМ МИ НАДИХАЛИСЬ

Під час роботи над нашою системою ми брали за базу рекомендації та золотий стандант project based learning від Buck Institute (USA), досвід наскрізних проєктів школи SF Brightworks (USA) та надихались прикладом старшої школи High Tech High (USA). З місцевих шкіл – нам було дуже цікаво спостерігати та вчитись від Спільношколи. В результаті ті напрацювання, які вийшли у нас, все одно стали дуже нашими, адаптованими під наші особливості.

ЯКИМИ ПРИНЦИПАМИ МИ КЕРУВАЛИСЬ ПРИ РОЗРОБЦІ

Нам важливо було досягнути наступного:

– Уникнути “десертного” типу проєктів, наприклад постерів або простих експериментів (вулкан із соди та ін)

– Проєкти мали зачіпати кілька сфер академічних предметів

– Проєкти мали бути самокеровані дітьми. Ми НЕ хотіли насаджувати свої ідеї їм і, як в результаті зрозуміли, це також не є можливим :)))

– Проєкти мали брати до уваги вікові особливості дітей

– Проєкти мали брати до уваги доступний ресурс вчителів (час, бажання, зацікавлення та особистий інтерес)

В результаті ми вийшли на два формати – окремо в молодшій та середній школі. В них є доволі багато схожого, але в багатьох критичних речах вони сильно відрізнються, тому ниж розпишемо про кожен із них окремо:

В ЧОМУ СХОЖІСТЬ МІЖ МОЛОДШОЮ ТА СЕРЕДНЬОЮ ШКОЛОЮ

Ми поділили рік на проєктні Арки. Кожна Арка триває від 5-7 тижнів. Внутрішній “потік” арки є однаковий в обох школах, хоча на практиці виражається по різному. Кожна арка має якийсь певний символ або річ, яку досліджують діти.

В молодшій школі цього року це:

– Книга

– Гра

– Що робити, коли

– Коштовність

– Тарілка

В середній школі це:

– Особистість

– Монета

– Колесо

– Нота

– Дерево

Тематику Арок ми, дорослі, визначали самі, на основі інтересів дітей. Загалом ми залишаємо за собою опцію змінити тему, якщо бачимо якесь особливе зацікавлення в дітей. А тепер по кожній школі окремо :))

ЯК ПРАЦЮЄ ПРОЄКТНЕ НАВЧАННЯ В МОЛОДШІЙ ШКОЛІ

Ми дуже довго дискутували, для чого нам проєкти в молдошій школі. В нас було багато питань з тим, що робити, якщо діти не дооводять роботу до кінця, якщо не хочуть працювати спільно і як туди втиснути академічні вимоги. В результаті зійшлись на наступному: кожен клас заглиблюється в тему проєкту і готує такі результати, які хочуть саме діти цього класу та вчитель. Ми вирішили НЕ ставити жодних очікувань, стандартів до проєктів і відпустити проєктне навчання повністю на натхнення вчителів та інтерес дітей.

Працює це так. Починається кожна Арка із Intro event. Це один або два дні, під час яких ми занурюємось в тему. В дні Intro event не працює над традиційних розклад. Наприклад, минулого тижня після канікул ми усі два перших дні навчання тупо грали ігри – зранку до вечора: математичні, словесні, настільні, активні, спортивні, навіть у Мафію

Ще одним обовязковим елементом є Intro Session: індивідуальні або групові розмови про цілі на Арку. Оскільки діти доволі малі ще, то цілі є більш схожими на очікування. 1-2 клас мають спільне обговорення, а от 3 та 4 клас мають індивідуальні розмови із вчителем.

Далі у нас все залежить від класу. Наприклад, цієї арки перший клас готуватиме індивідуальні карточки АТБ Арени, з описами героя, супер силами та ін (у них це зараз хіт). Четвертий клас вирішили робити настільні ігри. Вони поділились на дві команди і готують власні настолки. Вчителі визначають дедлайни, тривалість роботи та дивяться, яким чином це може поєднуватись із начанням. Минулого року ми мали окремо проєктний час. Цього року ми вирішили його в розкладі не відзначати. Діти працюють над проєктами на уроках, на перервах і після обіду.

В кінці Арки є Exhibition of Learning: презентації їхніх результатів та робіт. Тут усі розказують, хто над чим працював і ми всім дякуємо за спроби.

Завершує це все Reflection Session: обовязкова групова або/та індивідуальна рефлексія по проєктах, прогресу та навчанні.

ЩО МИ ЗРОЗУМІЛИ ПОКИ ЩО

• Нам подобається, що є гнучкість для вчителів
• Кожен вчитель класу може адаптовувати ідею проєктів під свою групку і “розвертатись” настільки сильно, наскільки їм хочеться
• Діти мають простір творити власні речі, втілювати власні ідеї, але немає “давки” по обовязковості
• Ми НЕ плануємо заздалегідь багато і любимо спотнанність. Тому у нас можуть зявлятись спільні міні-проєктики між двома класами, або спонтанні події, як от останні Поетичні читання надворі.

ЯК ПРАЦЮЄ ПРОЄКТНЕ НАВЧАННЯ В СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ

Тут у нас все набагато серйозніше та складніше. Якщо в молодшій школі проєкти є важливим, але не критичним елементом, то в середній вони є наріжним каменем усієї програми. Майже 30% нашого часу виділяється на проєкти. А тепер детальніше

З підлітками проєкти мають певну мету: допомогти дітям розвинути власні інтереси.

Тому:

– Проєкти у нас завжди є індивідуальними. Будь-яка колаборація є добровільною і мусить генеруватись винятково самими дітьми

– Проєкти мають відображати особитість дитини. Звісно це стається не відразу. Ми спостерегли, що дітям потрібно “прожити” дві-три Арки, аби намацати те, що є направду їхнім. Проте на кожному особистому інтерврю та у всіх чвительських обгоовренням ми завжди запитуємо: наскільки проєкт відображає “тебе”, а не те, що ти думаєш від тебе хочуть вчителі

– Усі вчителі добре орієнтуються в проєктах дітей і часто виступають “консультантами”

– В нас є навчальний гід: це людина в просторі, завданням якої є власне коучінг та координація проєктів

Наші арки складаються з наступних елементів:

Intro Event – вступна подія (може бути спільна гра, екскурсія, лекція), яка має на меті розбурхати інтерес до теми та стати таким собі tuning in. Тут оголошується тема Арки, хоча діти доволі часто знають її наперід

Goal Setting Interview – індивідуальні бесіди дитини, на якій вона виставляє цілі на Арку, обгворює власні інтереси та попередні ідеї проєкту

Exploration – етап дослідження теми. Тут можуть бути лекції, візити, Зустрічі, екскурсії, невеликі групові міні проєктики. Починається цей етап обовязковим спільним брейнштормом про те, що ж саме діти хочуть дослідити і що пропонують дослідити дорослі. Детальний план цієї фази складається ЛИШЕ Після обговорення ідей з дітьми.

Project Declaration – діти формують свої ідеї проєкту, визначають можливі колаборації, пишуть Декларацію проєкту, яка чимось нагадує міні заявку на грант. Цю декларацію вони презентують один одному під час Peer Review

Expression – у цій фазі діти власне працюють над проєктами. Цього семестру ми також вирішили залучити менторів для проєкттів. Благо, локація на Промі дає нам швидкий доступ до дуже різноманітної аудиторії дорослих. Тому Mentor Chats мають сттати новим елементом нашої Арки. Випробуємо і розкажемо

Draft Peer Review – діти готують презентації результатів проєкту і дають на розгляд один одному. Тут вони отримують перший фідбек для своєї роботи

Work on Draft – під час наступного тижня діти працюють з вчителями на уроках, аби довести до ладу свої презентації. Наприкадд, на уроці мови вони редагують власні промови, на математиці можуть завершувати обрахунки бюджету чи собівартості.

Exhibition of Learning – фінальні презентації результатів роботи. На них присутні діти, вчителі та батьки. Усі мають можливість поставити запитання та дають власний фідбек на виконану роботу.

Reflection Interviews – обовязковий елемент індивідуальних бесід дитини, під час яких вона аналізує свою ргоботу під час Арки

“Розбір польотів” – знімаємо рожеві окуляри та критично дивимось на власні проєкти у форматі групового SWOT analysis.

ЩО МИ ЗРОЗУМІЛИ

– Проєкти є просто нереально крутим нструментом для самовираження дітей. Щоразу їхні ідеї стають серйознішими, а проєкти складнішими

– Проєкти дають розуміння “чому я вчу те, що я вчу”. Нарешті всі зрозуміли, чому важливою є грамотність і для чого їм предмет культури :))

– Постійний фідбек є КРИТИЧНИМ для досягнення якості. Нам важливо, аби дитячі проєкти мали великий елемент особистісного зростання. Ми хочемо, аби діти націлювались на якість, тому надаємо дуже багато індивідуального супровіду, коучінгу та постіного зворотнього звязку

– Проєкти у нас є частиною підсумкової атестації, АЛЕ вони не оцінюються. Так, проєкти завалювали. АЛЕ це є також елементом навчального процесу. Кожного разу завалюють їх все менше і менше дітей.

ЯКІ Ж ПРОЄКТИ РОБИЛИ ДІТИ?

• Продукт “Балансувальні камінці” для медитації, з проробленою сторінкою в інстаграмі
• Кулінарна книга
• Адаптована та розроблена власна версія гри в Мафію, де окремі ролі грають видатні особистості
• Розроблена та проведена гра Що, Де, Коли
• Виготовлені кулони, які відображать окремі риси особистостей викладачів

Ніби все Наразі ми задоволені тим, що у нас виходить і яким чином проєкти вплітаються в наше життя. Ми бачимо особливо великий сенс у проєктах в середній школі і щоразу намагаємось вдосконалити та поглибити формат для фокусу на якості результатів та досягнення професійності. А в молодшй – просто кайфуємо від самого процесу Якщо у вас є якісь питання – кидайте їх в коментарях З радістю поділимось!

Залишилось менш ніж 30 днів до кінця навчального року і я вже готуюсь гірко плакати за усіма нашими дітлахами. Це був складний, захоплюючий і дуже дивний рік – повний злетів та падінь. Та все ж ми дожили до його кінця, вийшли із нього сильнішими і нарешті починаємо готуватись до наступного прекрасного 2022 навчального року.

Те, що почалось із невеличкої школи у 25 дітей, переросло у повноцінну навчальну спільноту із 40+ дітей, 10+ дорослих, віком від 4,5 до 14 років. Цього року ми додали невеличкий змішаний клас середньої школи. І хоча з ними точно було не найлегше, вони змусили нас рости більше, ніж ми самі від себе очікували.

Я вирішила підвести підсумки цього неймовірного року і зібрати все, що ми зрозуміли про освіту, навчання та школу, як основні висновки для року наступного.

Про що я поговорю нижче:

1. Навчання просто неба є важливим
2. Культура є першочерговою
3. Нове розуміння того, як навчати української
4. Проєкти чи не проєкти – ось в чому питання
5. Як далеко дозволити піти демократії у школі?
6. Спроба оцінювання за майстерністю (mastery-based assessment)
7. Інтеграція, інтеграція та ще раз інтеграція
8. Як ми можемо надихати наших дітей бути більш самостійними у саморозвитку

Поїхали!

1. Навчання просто неба (outdoor education) є важливим

Цьогорічний локдаун змусив нас продовжувати роботу на природі. Ще раз і ще раз я тішилась, що одним із критерієм відбору вчителів було ентузіазм щодо навчання на природі і їхнє бажання перебувати на вулиці за будь-якої погоди. Це дуже сильно спростило нам завдання

П’ятниці-просто-неба

Наші Пятниці-в-місті завдяки локдаунам переросли у П’ятниці-просто-неба, які ми в більшості часу проводили посеред природи: в лісах, коло річки і просто на нашому подвірї. Завдяки партнерству із GoЙra ми почали працювати з більшою кількістю аутдор-лідерів і “вивільнили” наших вчителів для методичної роботи та навчання. Спочатку ми планували координувати наші Дні-просто-неба з програмою природознавства, але в результаті вони виявились більш самоспрямованими, чим ми також дуже тішимось. Саме такі вільні дні дозволили нам розвинути нашу спільноту людей, які навчаються, попрацювати над атмосферою в школі і просто зробити команду з дорослих та дітей.

Такі п’ятниці також стали прекрасним інструментом для зведення докупи середньої школи та малюків у молодшій. Спочатку старші були не дуже в захваті від перебування у контакті з малими, але до кінця навчального року 12 річки вели наших малих у повноцінний похід.

Модулі-просто-неба

Поєднати академічні плани із навчанням на вулиці було не завжди легко. Ми таки забили на обов’язковість модулів-просто-неба (outdoor modules), які мали минулого року, і вирішили довіритись вчительському натхненню. Після багатьох дискусій та обміну досвідом, ми все таки змогли втримати уроки на свіжому повітрі і вони відбувались практично щодня. Нашій середній школі уроки на вулиці зайшли особливо добре і ми надалі плануємо продовжувати (і розширювати) цю практику.

Які плани на 2022?

• Ще більше навчання поза стінами! Ми зрозуміли, що тепер ми вже достатньо велика групка і наступного року нам таки доведеться розділятись. Молодші зможуть продовжувати досліджувати світ через вільну гру на природі по п’ятницях, а от старші зможуть покривати елементи природознавчої програми під час лісових прогулянок.
• Наступного року ми плануємо розширити нашу співпрацю з Гойра і плануємо використати Дні-просто-неба, як чудові інструменти для покращення командної роботи всередині окремих класів.
• І нарешті – середній школі також потрібно більше навчання поза стінами. Лісові п’ятниці – чудовий елемент для створення спільноти, але нашою ціллю також буде інтеграція outdoor education із природознавчим та іншими частинами програми.

2. Культура спільноти є першочерговою

В 2021 до нашої спільноти доєдналось багато нових дітей. З таким ростом ми зрозуміли, що зберігати нашу “бульбашку” було вже не так просто і зрозуміло. Але, так як і в agile learning centers, ми дійшли до висновку, що наша організаційна культура була тим особливим, що робило нас KAIZEN.

Починаючи з січня, ми почали фокусуватись на підтримку та впровадження нашої культури більш націлено. Спершу, ми описали нашу філософію у нашому Підході до навчання (Framework of Learning), де культура була основним елементом нашого пазла. Потім ми візуалізували наші цінності у класах із Кубом Цінностей, щотижня обговорювали одну із цінностей: на уроках, на ранкових колах, на понедінковій загальношкільній зустрічі, і у щоденних розмовах. Ми стали більш уважні до нашої власної поведінки, як вчителі, і таким чином нам вдалось відновити нашу “бульбашку” та інтегрувати нових дітей у наші практики.

Буду відверта – наша середня школа ще досі залишається для нас “міцним горішком”, оскільки всі діти там прийшли до нас із 5-6 років традиційної системи. Створити спільноту довіри та переламати старі паттерни було дуже непросто. Але все ж, Куб Цінностей та постійні розмови навколо культури відбувались у середній школі також і, в порівнянні з початком року, я бачу надзвичайно великий прогрес.

Що у планах на 2022?

Далі лупати цю скалу.

• Нас надихає процес “свідомого творення культури” у agile learning centers і ми також бачимо потребу у дещо більшій структурованості в цьому питанні
• Наступного року ми також плануємо звести докупи наші молодшу та середню школи. Сподіваємось, що це допоможе нам ще більше культурно об’єднати наших дітей
• Плануємо ще раз глибоко розібрати наші власні паттерни поведінки, як дорослих, і яким чином вони демонструють (або не демострують) цінності, які ми, як школа, декларуємо. Обговорення нашої культури буде значним елементом нашої програми для вчителів на літо
• Найважливіше, зараз ми точно знаємо – культура є першочерговою, і більш важливою, ніж будь-які академічні цілі.

3. Нове розуміння того, як навчати мов (-и)

Традиційна українська шкільна програма є досить строга щодо відокремлення вивчення мовної компетенції серед кількох розрізнених предметів: українська мова, українська література та зарубіжна література (у середній школі); мова, читання у молодшій школі. Як двомовна школа, цього року ми дуже багато досліджували питання роботи з мовною компетентністю у English National Curriculum чи Common Core, і побачили кілька дуже чітких відмінностей між підходами у них та нашій державній програмі.

В молодшій школі

Ми фокусувались багато на читання – англійською та українською. Наша вчителька української концентрувалась на розвитку сильних навиків читання та письма, замість простого фокусу на завчення правил. Наші діти мали багато творчих письмових завдань, розбирали багато елементів творчого письма (creative writing), багато читали індивідуально і ми бачимо великий прогрес у їхній мовній компетентності.

З англійською мовою, ми також зробили великий фокус на читанні – протягом другого семестру третьокласники розбирали “Діти з Гамірного” Астрід Ліндгрен, а друго- та першокласники робили багато читання книг на phonics. Ми почали активно наповнювати нашу бібліотечку англомовними книжками і тепер з нетерпінням чекаємо, коли зможемо організувати повноцінні стелажі великої бібліотеки у новому приміщенні!

Ми не дуже добре узгоджували наші програми з англійської та української мов, і ми бачимо це як область вдосконалення на наступний рік. Чим вони інтегрованіші, тим краще ми бачимо, як діти розуміють основні поняття грамотності.

В середній школі

По-перше, ми розпочали свій рік, відмовившись від традиційного поділу вивчення української мови на окремі предмети, і завершили рік з «Культурою» як нашим інтегрованим шкільним предметом . Це було безумовно найкраще інтуїтивне рішення, яке ми прийняли, і до кінця року ми були повністю впевнені, що це шлях вперед.

Ми також різко зменшили кількість необхідних текстів , які слід прочитати дітям, і зосередились на творчому написанні, використовуючи «Кубики історії». Це виявилося надзвичайно успішним, оскільки багато дітей, котрі раніше не хотіли писати, в кінцевому підсумку писали повнометражні історії як окремі проекти до весни. Крім того, ми почали інтегрувати мовні та художні засоби, що було дуже популярно серед дітей.

Наші 5-7-класники не виросли в двомовному середовищі, і тому їх вивчення англійської мови не було таким інтегрованим (або таким інтенсивним), як у початковій школі. У нашому маленькому змішаному класі у нас була дуже різноманітна група тих, хто вивчає англійську, і це зробило викладання набагато складнішим. Наприкінці року ми дійшли до триурочного розкладу англійської мови: щотижневого читацького клубу, мовного клубу та більш традиційного уроку, орієнтованого на граматику. Залучення носія мови, безумовно, допомогло подолати бар’єри у мовленні, однак ми хочемо набагато сильніше зосередитись на вивченні англійської мови в середній школі у наступному році.

Які плани на 2022?

• Посилена інтеграція мовних навчальних предметів
• Краще спланована інтегрована навчальна програма з української мови для 6-8 класів з акцентом на розвиток читацьких та письменницьких компетентностей, замість традиційної граматики + біографії + десятки текстів для запам’ятовування
• Краще узгодження уроків англійської мови та уроків української мови як у початковій, так і середній школі
• Сильніша увага до диференційованого навчання з нашими середніми школярами
• Продовжуємо співпрацювати з нашими міжнародними викладачами, які є основою нашої двомовної програми

4. Проєкти чи не проєкти – ось у чому питання

2021 рік повинен був стати роком проектного навчання як у початковій, так і середній школі. Ми мало знали, що наше бачення також буде рости та розвиватися.

В молодшій школі

Ми стартували з ідеєю Проєктних Арок – Arcs (безсоромно запозиченою у SF Brightworks у Сан-Франциско, США) та їх трьох етапів Дослідження, Висловлення та Рефлексії. У першому семестрі початкової школи у нас був відносно успішний проект, на тему “Домашніх тварин”, і такі ж успішні проекти, побудовані навколо теми “Фантазія”. В результаті першого, наші діти провели акцію збору коштів для притулку для тварин, та провели благодійний онлайн-продаж; для другого діти з 2-го та 3-го класу створили власні анімаційні stop motion фільми.

Хоча обидва результати проекту виглядали цілком вражаючими, ми закінчили семестр надзвичайно виснаженими як вчителі та запитували себе: коли відпускати проєкт, якщо діти втратили інтерес? Наскільки важливо “дотиснути”, аби мати певну якість результату? Яким має бути баланс та інтеграція між проектами та академічними предметами? Координація проектів також вимагала додаткової роботи від наших викладачів, і до кінця семестру ми були повністю виснажені.

Таким чином, у січні ми прийняли тверде рішення повністю відмовитися від проектів. Ми домовились, що викладачі будуть самостійно за бажанням інтегрувати проєкти у власну роботу, але це має йти органічно, від самих вчителів. В результаті у нас все одно вийшло кілька міні-проєктів, як наприклад розбудова власного міста у картоні чи Minecraft, під час вивчення розділу “Діти з Гамірного” у третьому класі. Хоча це, безумовно, було менш вражаючим, все ж рішення було добрим, оскільки дало нам можливість переоцінити наш підхід до проектів, проектного навчання та управління проектами в школі.

В середній школі

Зі старшими дітьми ми також почали сповнені ентузіазмом. Ми думали, що покажемо їм повну свободу дій, дамо можливість проєктів і вони вибухнуть творчістю. На жаль, це було не так. Нашим першим і єдиним проектом осіннього семестру був продаж вафельної випічки, що, безсумнівно, було весело і знову – досить вражаюче для батьків, однак, це було далеко не самокерований проєкт.

У другому семестрі ми випадково (так, мені не соромно :)) натрапили на ідею індивідуальних проектів, оскільки на даний момент ми всі працювали онлайн. Виявилося, що це був саме той ПІДХІД, який слід тримати із середньою школою. Вони працювали сильніше над своїми власними ідеями. Результати були дуже різноманітними, але ми були раді, що всі проекти були повністю керовані студентами. У другому турі індивідуальних проектів ми побачили, як діти об’єднуються в органічні команди. Це призвело до більш складних продуктів та набагато більше творчих результатів. Ми також дозволили собі кинути виклик дітям на етапах їхньої ідеї проекту, і фактично до кінця весни дійшли до тієї ж ідеї Проєктних Арок (Arc), але по-своєму.

Які плани на 2022?

• Нам ще потрібно прояснити наш підхід до проектів у початковій школі. Оскільки ми чіткіше розуміємо вимоги до навчальної програми, ми можемо значно покращити планування Проєктних Арок на наступний рік.
• Індивідуальні проекти – це найпростіший підхід. Якщо діти в кінцевому підсумку об’єднуються між собою, це однозначно бонус, але не вимога.
• Хто бере на себе роль тренерів проектів у початковій школі? Який ступінь коучингу необхідний у середній школі? На ці запитання все ще маємо знайти відповіді.

5. Як далеко дозволити піти демократії у школі?

Як ми можемо керувати школою разом з дітьми? Як ми можемо розділити відповідальність за управління нашою спільнотою серед дорослих та дітей? Це були два основні питання, які ми починали ставити собі. Цього року протестувати відповіді на них було набагато легше, оскільки наші діти нарешті підросли, а середні школярі виявилися ідеальним «грунтом» для проб та помилок.

На початку 2021 року в нашій молодшій школі були затверджені зміни до шкільної Конституції. Документ був проголосований роком раніше, але потребував певних доопрацювань, оскільки до нас приєднувалися нові діти. В основному учні третього та другого класів вели дискусії навколо правил та норми, тоді як менші діти менш активно долучались. Однак у нас пройшло голосування, і ми побачили необхідність частіше проводити такі законодавчі збори в початковій школі.

Основні “танці з бубнами” проходили у середній школі. 11-12-річні діти захопились можливостями впливу на шкільну спільноту, і було дуже цікаво спостерігати, як за рік покращилась їх здатність пропонувати законодавчі motions, дискутувати та пропонувати альтернативи, переконувати інших та редагувати motions на ходу. У другому семестрі ми провели дві законодавчі зустрічі, які вилились у Кодекс правил. Нам, керівникам середньої школи, знадобився деякий час, щоб зрозуміти, що ми можемо делегувати все більше і більше своїм студентам.

Які плани на 2022?

• Курс про права та обов’язки, про те, як демократія працює для учнів середнього шкільного віку та потенційно старших школярів у початковій школі
• Передача повноважень щодо організації законодавчих зборів від дорослих до дітей
• Більш регулярні засідання законодавчих органів, які, сподіваємось, стануть найвищою силою прийняття рішень в управлінні нашою спільнотою навчання

6. Перехід до оцінювання на основі майстерності (mastery-based learning)

І нарешті – навчання на основі майстерності. Цього року ми хотіли попрацювати над нашими системами оцінювання як у початковій, так і середній школі.

З меншими дітьми ми хотіли краще зрозуміти (як для них, так і для нас), де кожна дитина перебуває з точки зору прогресу навчальних предметів, своїх особистих цілей навчання тощо. Ми запровадили Індивідуальну годину навчання як блок у нашому щоденному розкладі, під час якого діти отримували індивідуальні завдання або могли обрати попрактикувати навички, яких їм бракувало. Наші учні третього класу, безумовно, найбільше готові до самостійного навчання, однак молодші школярі ще поки вчаться цього.

Ми пробували працювати над Шляхами досягнення майстерності (mastery paths), навчальними цілями, але через брак часу та ресурсів нам не вдалося глибше дослідити тему.

У середній школі ми перейшли від щомісячного встановлення цілей до складної системи відстеження домашнього завдання та системи оцінювання “зарах/незарах”. У наших 5-7 класах вчителі встановлюють власні критерії для прийняття домашнього завдання і приймають, або не приймають здані учнями роботи. Якщо учень не здає роботу на достатньому рівні якості, він / вона може повторно виконати завдання стільки разів, скільки потрібно для проходження. Усі здачі враховуються у відсотках виконаних домашніх завдань за тиждень. Учні повинні підтримувати не менше 60% домашніх завдань, що здаються щовечора у неділю. Якщо критерій недосягнутий протягом одного тижня, учень отримує офіційне повідомлення від школи. Якщо критерій не досягнуто протягом двох тижнів, батьки отримують письмове повідомлення. Якщо після трьох тижнів результати не змінились, учень залишається вдома, доки завдання не будуть здані та відповідно оцінені.

Система, безумовно, не досконала: критерії прийняття, хоча і логічні, все-таки в основному встановлюються вчителем і не завжди чіткі, учні не звикли повторювати домашнє завдання кілька разів і розчаровуватися, додавати завдання до Excel Tracker займає додатковий час у вчителів, і деякі завдання втрачаються в процесі. Однак система підштовхнула наших студентів працювати на більш високому рівні, спробувати якісно подати домашнє завдання з першого разу, і стала для них хорошою мотивацією до роботи. Не ходити до школи (або “піти в бан”, як ми це неофіційно називали) стало для дітей значним покаранням, і, мабуть, це теж хороший результат

Які плани на 2022?

• Наша система оцінювання однозначно потребує доопрацювання. Як ми можемо зробити його більш орієнтованим на учнів, орієнтованим на зворотній зв’язок, з фокусом на майстерності? Це одне з наших головних викликів на майбутній рік
• Реалізація цілепокладання та рефлексій, регулярні роздуми над навчанням та самооцінками також є важливим кавалком роботи на наступний рік для всіх класів

7. Інтеграція, інтеграція та ще раз інтеграція

У той час, як українська програма початкової школи є досить простою та досить продуманою, програма середньої школи є, за відсутністю кращого опису, суцільним провалом. Нам треба було кілька місяців, щоб усвідомити, що дотримання національних стандартів для кожного класу в середній школі не лише суперечить психологічному розвитку дітей, а й не розвиває жодних реальних компетенцій.

Основним предметом інтеграції цього року була українська мова / українська література / зарубіжна література. Ми дотримувались підходу language arts, багато зосереджувались на спільному та уважному читанні, а також працювали над розвитком навичок письма у дітей. Інтеграція виявилася дуже успішною. Долучення мистецтва, поєднання вивчення мови з географією також допомогли дітям отримати глибшу картину текстів, які вони читали.

Однак у нас все ще були традиційні природничі предмети – географія / біологія в 5-6 класі та хімія / фізика в 7 класі. І ми зрозуміли, що це точно не те, ЯК ми хочемо, щоб наші діти вчились у наступному році.

Які плани на 2022?

• Переглянути навчальну програму з природничих дисциплін у початковій школі та інтегрувати її з нашими аутдор днями
• Продумати способи об’єднання окремих предметів природничих дисциплін у середній школі. У нас не буде ресурсів для їх належної повноцінною інтеграції, однак досягнення певного рівня інтеграції є нашою проміжною ціллю на наступний рік

8. Як ми можемо надихати наших дітей бути більш самостійними?

Одним з наших ключових напрямків роботи KAIZEN є самокероване навчання. І я мушу визнати, що це було і залишається найменш розвиненою сферою у нашому підході. Ми, як викладачі та керівники школи, постійно обговорюємо переваги демократичних шкіл, рівень відповідальності, який повинна взяти на себе дитина (або не брати на себе), і те, наскільки ми, в KAIZEN, готові рухатись вперед, керуючись власним підходом.

В молодшій школі

Цього року ми спробували розробити розклад, який надавав би певну гнучкість і передавав частину прийняття рішень самим дітям. Наші учні третього та другого класів є цілком самовмотивованими учнями, і було цікаво спостерігати, як вони самостійно керують своїм навчальним часом під час Індивідуальної години. Модульна система (замість традиційної урочної) давала достатньо простору для вчителів для спільного створення своїх щоденних навчальних занять разом з дітьми. На деяких модулях ми почали запроваджувати навчальні центри, особливо з математики, де діти могли ВИБРАТИ, на чому слід зосередитись у навчанні.

Однак я мушу визнати, що це все ще залишається доволі вчителе-центричний підхід. Ми зрозуміли, що «відпускання» вимагає зовсім іншого мислення від шкільних дорослих, і ми не впевнені, що ще повністю там.

В середній школі

З нашою середньою школою ми чітко стартували в напрямку демократії, натхненні agile learning centers. Однак протягом першого місяця ми зрозуміли, що нам точно потрібно загальмувати. ДУЖЕ СИЛЬНО загальмувати. Ми очікували певного процесу розшколювання від наших майже підлітків (які переважно приєднувались до нас із традиційних шкіл). Але ми не усвідомлювали, наскільки довго триватиме цей процес… Те, що ми планували завершити за один місяць, зайняло щонайменше 4-5 повних місяців безперервних переговорів та адаптувань.

Однак чим ближче ми наближались до весни, тим більше відповідальності ми розділяли з дітьми. Ми дійшли до розкладу, який був фактично половинчастим: 3 години на день були присвячені обов’язковим заняттям, тоді як інші 3 години були зосереджені на індивідуальних проектах та двотижневих курсах, організованих на замовлення дітей.

Ми також почали перекладати відповідальність за управління нашою спільнотою на самих дітей. Якщо на початку ми намагалися виступити посередником у більшості їхніх конфліктів, то зараз ми пропонуємо медіацію, але вони розрулюють власні конфлікти самостійно. Встановлення шкільних правил через законодавчі збори також дало дітям більше простору для прийняття рішень.

Які плани на 2022?

• Передати більше повноважень та прийняття рішень дітям середньої та молодшої школи. Чим більше ми це робимо – тим більше вони ростуть. І хоча нам нелегко зробити це, як дорослим школярам, ми усвідомлюємо, що це такий шлях, якщо ми хочемо надихнути тих, хто рухається самостійно
• Дозволити дітям створювати власні навчальні розклади
• Чіткіше продумати індивідуальні навчальні плани для дітей

Ну що ж, починаємо рух до 2022, і я не можу не бачити, як далеко ми вже дійшли. Наша центральна цінність KAIZEN – шлях постійного вдосконалення – є в центрі всього, що ми робимо. Я не можу дочекатись наступного витка розвитку нашої невеликої, але такої чудової спільноти.

Оксана Архипчук, засновниця та директорка KAIZEN

With less than 30 days left till the end of the school year, I’m preparing to cry big tears as I say good bye to the kids. It’s been one challenging, exciting, unusual year: full of swings, ups and downs. We’ve made it through though, ended up being tougher than I expected, and are finally on the track to the awesome 2022.

What started as a small school of 25 kids grew to a 40+ learning community, between the ages of 4.5 and 14. This year we’ve added a mixed class of middle schoolers. And while they were not the easiest bunch to deal with, they challenged us to grow more than we anticipated.

I’m wrapping up the year with some conclusions about our learning process at KAIZEN, and some take aways for the next school year.

What we will talk about:

1. Outdoor matters
2. Culture comes first
3. New understanding of teaching literacy
4. Projects or no projects – that’s the question
5. How far do we want democracy to go?
6. Moving towards mastery-based assessment
7. How can we inspire more self-directed learners
8. Integration, integration and once more integration

Let’s kick off!

1. Outdoor matters

This year’s lockdowns forced us to continue with our outdoor programs. Again and again I’m happy that we’ve had teachers who themselves are fans of outdoors and didn’t mind spending days, studying outside.

Outdoor Fridays

Our city Fridays merged into outdoor Fridays (due to the lockdowns) and we spent most of them outside: in the forests, next to our river, in our backyard. We’ve added more outdoor leaders, as we started to expand our partnership with GoЙra (our outdoor education companion). We planned to coordinate outdoor days with our science curriculum, but they ended up being more free-range and self-directed. Still, we saw these days as a great opportunity for us to build a community of learners, to work on our school atmosphere, to bring everyone together.

These Fridays ended up being the perfect medium for connecting our middle schoolers and ‘baby KAIZEN’. Initially reluctant to hang out with each others, by end of the year we had 12 year olds leading an outdoor trip for the primary school!

Outdoor modules

It wasn’t always easy to adjust the academic curriculum for outdoor learning. We ditched the required daily outdoor module and relied on teachers’ inspirations to take the learning outside. It took some encouraging discussions and knowledge sharing, but we managed to keep our learning outdoors throughout the week. Our middle schoolers particularly found the outdoor learning exciting and we definitely plan to expand it in their weekly schedules.

What’s in store for 2022?

• More outdoor! We realized we are quite a huge group now and will need to split up for our forest adventures. Smaller kids will spend most of their Fridays exploring in an unstructured way, while older kids will have more science curriculum tied up to the days.
• We are also thrilled to prepare the next year curriculum together with our outdoor partner GoЙra and are planning to use outdoor days as very effective instruments for culture building as well.
• And finally, more outdoor for the middle school. Forest Fridays are great, but integrating outdoor in their science or language learning would be our target for next year.

2. Culture comes first

In 2021 we had a lot of new children joining our little community. And as we grew, we realized that maintaining ‘our bubble’, with our values and philosophy wasn’t as straight-forward anymore. However, just like agile learning centers, we came to a conclusion that our organizational culture was key to being KAIZEN.

Starting from January we started focusing more intently on developing our culture. Firstly, we summarized our Framework of Learning, with the culture, as defining element to our puzzle. Then we made sure our values were visible throughout the classrooms with Value Cube, dedicated every week to discussing one value: in our lessons, in morning circles, on Monday’s school meeting, and in day-to-day conversations. By being more mindful about our own behavior and how we manifested KAIZEN values as teachers, we were able to bring back ‘the bubble’ and integrate new children within our practices.

I’ll be honest – we still haven’t cracked the middle schoolers yet, as all of them came with 5-6 years of traditional school experience. However, Value Cubes and regular discussions around culture have been taking place in our 5-7 grades as well, as we see a huge progress, compared to the start of the year.

What’s in store for 2022?

Take it even more forward.

• We are inspired by the intentional culture creation at the ALCs (see their toolkit for inspiration), and definitely realize a need for a bit more structure in our approach to culture development.
• Next year we plan to bring together our primary and middle school as well. Hopefully that will help to bridge the cultural differences we still have between our groups of children.
• Taking a deeper look at our own behaviors as school adults will also be a huge part of our summer training program for teachers.
• Most importantly, now we know for sure – culture comes first, before any academics even have the chance to start.

3. New understanding of teaching literacy

Traditional Ukrainian school program is quite strict on separating literacy competency into individual subjects: Ukrainian language, Ukrainian literature, Foreign literature (in middle school); language class and reading class in primary school. As a bilingual school, we started exploring deeper how literacy is taught in English National Curriculum or in Common Core, and we found some key differences, compared to Ukrainian National Curriculum.

In the primary school

We focused a lot on reading – in English as well as in Ukrainian classes. Our Ukrainian teacher concentrated on developing strong reader and writer competencies, instead of simply drilling grammar details. Our children did a lot of writing prompts and individual reading, and we see a big progress in their language abilities.

With English language, we also did a big focus on reading: third graders explored the ‘Children of Noisy Village’ by Astrid Lindgren throughout the second semester, while second and first graders did a lot of phonics-based reading. We’ve started expanding our English library and realized a need for an actual large library, where we could fit our books!

We didn’t do much aligning between our English and Ukrainian language programs, and we see it as an area of improvement for next year. The more integrated they are, the better we see children understanding basic literacy concepts.

In the middle school

Firstly, we started off our year by ditching traditional division of Ukrainian language arts on separate subjects and ended up with ‘Culture’ as our integrated school subject. It was by far the best intuitive decision that we’ve made and by end of the year we were completely convinced that this is the way forward. We also drastically narrowed down the number of required texts to be read by the kids, and focused a lot on creative writing, using the Story Cubes. This proved to be extremely successful, as many of the kids, who were reluctant to write before, ended up writing full-feature stories, as individual projects by spring. Additionally, we started integrating language and art mediums, which was very popular with kids.

Our 5-7 graders didn’t grow up in bilingual environment and therefore their English language learning wasn’t as integrated (or as intense) as in the primary school. We had a very diverse group of English learners in our small mixed class and this made the instruction much more challenging. By end of the year we came to a three-class English routine: weekly Reading Club, Speaking Club and a more traditional grammar-focused lesson. The involvement of native speaker definitely helped break the barriers in speaking, however, we want to make a much stronger focus on English language in middle school in the upcoming year.

What’s in store for 2022?

• Strong integration of language subjects
• Better planned integrated Ukrainian language curriculum for 6-8 grades with focus on developing reader and writer competencies, instead of traditional grammar + biographies + dozens of texts to memorize
• Better alignment between English language arts and Ukrainian language arts in both primary and middle school
• Stronger focus on differentiated instruction with our middle schoolers
• Continue working with our international teachers, who are the core of our bilingual program

4. Projects or no projects – that’s the question

2021 was supposed to be a year of project-based learning in both primary and middle school. Little did we know that our vision will grow and evolve as well.

In the primary school

We kicked off with an idea of Arcs (shamelessly borrowed from SF Brightworks in San-Francisco, USA), and their three stages of Exploration, Expression and Reflection. In the first semester of primary school we had a relatively successful project, based around Pets, and a similarly successful Fantasy theme-based projects. As a result of the first, our kids did a fundraising drive for an animal shelter, hosted an online charity sale; for the second, kids from 2nd and 3rd grade created their own clay stop-motion animations.

While both project outcomes did look quite impressive, we ended up extremely exhausted as teachers and questioning ourselves: where do we let go, if kids don’t drive? Where do we push in order to keep the quality? What should be the balance and integration between projects and academics? Project coordination also took an extra legwork from our teachers and by end of semester one we were utterly exhausted. Thus, we made a strong decision in January to ditch the projects altogether. We agreed that teachers are welcome to integrate into themes as much as possible, however, no project outcomes were expected. While this was definitely less impressive, it was clearly a good decision, as it allowed us space to re-evaluate our approach to projects, project-based learning and managing projects at school.

In the middle school

With our older kids we also started off full of excitement. We thought that presenting them with open plan would release great amounts of excitement and creativity. Alas, that was not the case. Our first and only autumn semester project was Waffle bake sale, which was surely fun and again – quite impressive for parents, however, it was far from being self-directed and student-driven.

In the second semester we accidentally (yes, I am not ashamed :)), stumbled upon the idea of individual projects, as we were all working online at the moment. Turned out that it was THE approach to have with the middle school. They worked stronger on their passion projects. The results were very diverse, but we were happy that all projects were totally and completely student-driven. In the second round of individual projects we saw kids teaming up in organic teams. This led to more challenging products and much more creative outcomes. We also allowed ourselves to challenge the kids in their project ideation phases and by the end of spring came around to the same Arc idea, but in our own KAIZEN way.

What’s in store for 2022?

• We still need to clarify our approach to projects in the primary school. As we are more clear on curriculum requirements, we can do a much better planning of arcs for next year.
• Individual projects are a way to go. If kids end up teaming up with each other, it’s definitely a bonus, but not a requirement.
• Who takes up the role of project coaches in primary school? What is the extent of coaching required in the middle school? These are the questions to be answered still.

5. How far do we want democracy to go?

How can we manage the school together with kids? How can we share the responsibility for managing our learning community? These were the two main questions, that we were starting to ask ourselves. It was much easier to test them this year, as our kids finally grew up and the middle schoolers turned out to be a perfect ‘ground’ for trail and error.

We had a Constitution revamp with our primary school at the start of 2021. The document had been voted upon a year prior, but needed some revisions, as we had new children joining in. Mainly third and second graders led the discussions around the rules and regulations, while smaller kids rarely questioned them. However, we did have a voting procedure and we see the need to include the legislative meetings in primary school more often.

Main legislative party took place in the middle school. 11-12 year olds got excited with the possibilities of influencing the school community and it was very interesting to observe how their ability to propose legislative motions, to debate and offer alternatives, to convince others and edit motions on the go improved. In the second semester we had two legislative meetings, which ended up with a Code of Regulations. It took us, the middle school leaders, a while to realize that we can delegate more and more to our students.

What is in store for 2022?

• Course on rights and responsibilities, on how democracy works for middle schoolers, and potentially upper primary school kids
• Transfer of power to manage legislative meetings from adults only to shared adults-children
• More regular legislative meetings that will hopefully become the ultimate decision-making power in managing our learning community

6. Moving to mastery-based assessment

And final, but definitely not the last one – mastery-based learning. This year we wanted to work on on our assessment systems, both in primary and middle school.

With smaller kids we wanted to have a better understanding (for them, as well as for us), where each kid is in terms of subject progress, their personal learning goals, etc. We introduced Individual Learning Hour, as a block in our daily schedule, during which children received individualized tasks or could choose to practice skills that they lacked. Our third graders are definitely on a good path towards independent learning, however, it is still too early to say so about the younger graders.

We tried working on mastery paths, learning goals, assessment checks, but due to the lack of time and resources, we didn’t succeed in properly exploring the topic.

In the middle school we went from monthly goal setting to a complicated system of Homework Tracker and ‘accepted/rejected’ assessment system. In our 5-7 grades teachers set their own criteria for homework acceptance, and either pass or fail. If the student fails, he/she can re-do the assignment as many times as necessary to pass. All the passes are counted towards weekly percentages of accomplished homework assignments. Students need to maintain not less than 60% of homework passed by every Sunday evening. If not passed for one week, student gets official notice by school leader. If not passed for two weeks, parents receive the written notice. If three weeks see no results, student stays at home until the assignments are submitted and evaluated.

The system is surely not perfect: the criteria for acceptance, while logical, is still mainly set by the teacher and is not always clear, students are not used to re-doing homework multiple times and get frustrated, adding assignments to the excel Tracker takes a while and some tasks get lost in the process. However, the system pushed our students to work on a higher level, to try and submit their homework in a quality way from the first time, and became quite a motivation for them to work. Not going to school (or getting banned, as we called it informally) became a negative consequence and I guess that is also a good result

What’s in store for 2022?

• Our assessment system definitely needs a work out. How can we make it student-centered, feedback-focused, mastery-based? That is one of our main challenges for the upcoming year
• Implementing goal-setting and review, regular reflection on the learning and self-evaluations is also an objective for our curriculum for all the grades

7. How can we inspire more self-directed learners?

One of our key areas of KAIZEN is self-driven learning. And I have to say that this was and still is the least developed area in our approach. We, as teachers and school leaders, constantly debate the merits of democratic schools, the level of responsibility that childen should take (or not take up), and how far we, at KAIZEN, are ready to go forward with self-driven approach.

In the primary school

This year we tried designing daily schedules that would give some flexibility and transfer some of the decision-making to kids themselves. Our third and second graders are quite self-motivated and driven learners, and it was inspiring to see them manage their own study time during Individual Hour. Module system (instead of traditional class/subject system) gave enough space for teachers to co-create their daily learning activities, together with kids. Some classes started introducing learning centers, especially in math, where children could CHOOSE what to focus on in their learning.

However, I have to stay that it was still very much teacher-facilitated. We realized that ‘letting go’ requires a completely different approach from school adults and we aren’t sure we are completely there yet.

In the middle school

With our middle school we started off clearly in the direction of democracy, inspired by the agile learning centers. And within one month we realized that we had to scale back. Scale back A LOT. We expected some de-schooling process from our middle schoolers (who mainly joined us from traditional schools). But we didn’t realize how LONG the deschooling process would take. What we thought would finish in one month took at least 4-5 full months of continuous negotiations and adjustments.

However, the closer we approached to spring, the more responsibilties we shared with our kids. We ended up with a schedule that was essentially half/half: 3 hours of the day was dedicated to required classes, while the other 3 hours were focused on individual projects and two-week courses, arranged upon children’s requests.

We also started shifting the responsibility of managing our learning community to the kids. If at the start we attempted to mediate most of their conflicts, now we set the medium, but let them mediate the conflicts on their own. Managing their school rules via legislative meetings also gave kids more space for decision-making.

What’s in store for 2022?

• Transfer more power and decision-making to the kids in the middle school and upper-primary school. The more we do so – the more they grow. And while it is not easy for us to do so as school adults, we realize that this is the way to go, if we want to inspire self-driven learners
• Allow kids to co-create their own schedules
• Design a way for children to manage their own individual learning paths

8. Integration, integration and once more integration

While primary school Ukranian curriculum is quite straight-forward and rather well thought-through, middle school curriculum is well, for the lack of a better word, one big failure. It took us a few months to realize that sticking to the national grade standards is not only against psychological development of kids, it also gives no complexity and builds no real competencies whatsoever.

Our main subject of integration this year was Ukrainian language/Ukrainian literature/Foreign literature. We followed the language arts approach, focused a lot on guided and close reading, as well as worked on developing writing skills in children. The integration proved very successful. Adding arts, combining language learning with georgraphy also helped kids get a bigger picture of the texts they were reading.

However, we still had the traditional science subjects – geography/biology in grade 5-6 and chemistry/physics in grade 7. And we realized that this is definitely not HOW we want our kids to learn in the upcoming year.

What’s in store for 2022?

• Review science curriculum in primary school and integrate it with our outdoor days – put it where it actully matters most
• Come up with ways to bridge together separated science subjects in the middle school. We won’t have the capacity or resources to integrate them properly, however, achieving some level of integration is our definite plan.

As we go off to the next school year, I can’t keep thinking about how far we have come already. Our central value ‘KAIZEN’ – the way of continuous improvement – is at the heart of everything we do. And I can’t wait to see how KAIZEN develops and grows in 2022.

Written by Oksana Arkhypchuk, KAIZEN founder and director

Сьогодні у нас був другий день нашої стратегічної роботи з вчителями. І якщо вчора ми обговорювали загальну філософію, цінності та наші принципи, то цього дня ми перейшли до практики.

Перед нами стало таке ключове запитання –

“Як ми можемо спів-створити курикулум, який є гнучким та адаптивним, базується на інтересах дітей та враховує особистий поступ кожної дитини?”

Протягом останнього року ми випробовували проєктне навчання. Для тих, хто не дуже в темі, коротко опишу різницю між project-based learning та звичайними уроками.

Варіант 1 – звичайний урок із “десертним проєктом”: наприклад, вивчаємо історію Стародавнього Єгипту і робимо плакат, який підсумовує наші знання про фараонів – – не Є project-based learning

Варіант 2 – хвильове занурення, тематичне навчання або unit-based learning: вивчаємо тему динозарів, рахуємо динозаврів, читаємо книжки про динозаврів, у кінці вивчення теми можемо зробити квест із пошуками кісток динозаврів у парку – – – не Є project-based learning

Варіант 3 – “котлети окремі і мухи окремо” або проєктний час: академічні предмети викладаються в основні години, а проєкт здійснюється окремим уроком чи днем – – – не Є project-based learning

Варіант 4 – project-centered curriculum або навчання програма, яка більшою частиною базується на проєктах: коли є мало традиційних предметних уроків, а діти значну частину дня проводять, впроваджуючи індивідуальні чи групові проєкти, через які досліджуть власні інтереси і “отримують навчальні стандарти”

Так от,

2018 – 2019 рік – ми випровобували варіант 2.

2019 – 2020 рік ми вирішили дати більше ваги проєктам і перейшли на варіант 3. В нас був проєктний час, діти навіть мали досить багато можливості вибирати, які саме проєкти робити, над якими темами і з ким працювати. Але ми зрозуміли найголовніше – такий формат НЕ допомагав нам втілювати нашу місію “keeping kids curious”. Ми говорили про принципи персоналізованого навчання, але насправді воно не було таким, адже той, хто любив майнкрафт і той, хто любив малювати, навчались практично однаково.

Карантинною весною 2020 року ми прийняли рішення поставити проєкти, які базуються на інтересах дітей, у центрі нашої програми і формувати все решту навколо цього.

Також ми вирішили робити наш курикулум гнучким: мати wireframe на весь рік, але НЕ зациклюватись на ньому і бути готовим змінювати програму as we go.

Для цього ми зробили наступне:

– Консультувались у колишнього керівника молодшої школи British Intenrational school щодо методики inquiry-based learning (або дослідження, як однієї із частин проєктного навчання). Вона є центральною у International Bacchaleurate PYP

– Консультувались і вивчали досвід SF Brightworks (США)

– Я особисто (Оксана :)) перечитала стос книг на цю тему

– Провели пять літніх таборів за структурою проєктного навчання.

Після кожного табору ми, вчителі, робили “розбір польотів” та рефлексію щодо самого методу проєктів, як він нам дається і як він бачиться нашим дітямЦе дало нам більш конкретне розуміння того, як втілювати проєктне навчання у нашому контексті. Адже якщо SF Brightworks може робити будь-які проєкти чи повністю йти в самоспрямованість, у нас в кінці року є обовязкова атестація :))) І певні очікування до результатів атестації.

Найбільше всього нам хочеться знайти школу, бажано в Україні, яка майже повністю працює на проєктному курикулумі, поїхати до них в гості і подивитись, як це на практиці :))))) Але, на жаль, такої школи ми ще не знайшли. Більшість шкіл робить варіант 2 або варіант 3.

Ми ж натомість хочемо забрати традиційні предмети і поставити у центр проєкти.

Що ми зробили сьогодні:

– Обговорили наш попередній досвід проєктів

– Визначили, наскільки наші проєкти вписувались у чекліст “золотого стандарту проєктів” за Buck Institute (Golden Standard of project-based learning)

– Зробили карту інтересів наших дітей, попередньо ми в них розпитали, що б вони хотіли досліджувати зараз-

Почали робити карти знань на початкову та середню школу, аби мати чіткіше уявлення, які навчальні стандарти можуть підпасти під проєкти, які можна покрити міждисциплінарними курсами чи міні-уроками

– Накидали варіанти “арок” на рік. Наша структура проєктів будуватиметься на основі структури від SF Brightworks (project arcs, кому цікаво – погугліть :))

Далі:

• Зробимо невеличке community mapping – мапування нашої міської спільноти, де ми визначимо цікаві ініціативи, проблеми міста, на які діти могли б мати вплив, і які перетинаються з їхніми інтересами, міські атракції, які полюбляють наші дітлахи

• Визначимо наші проєктні арки і складемо ментальні карти перших двох-трьох

• Проговоримо, які проблеми можуть виникнути у нас під час впровадження проєктного курикулуму і обговоримо, як їх мінімізувати

Одну таку проблему ми бачимо вже – недостатність часу на планування протягом року. Саме тому у нас мінімум одна пятниця повністю вільна для вчителів, під час якої вони проводять весь день для спільного планування.

ТАкож після закінчення однієї проєктної арки та початку нової ми запланували в розкладі тиждень “видиху” або тиждень нічогонероблення. Один тиждень практичної повної самоспрямованості дозволить нам вивільнити вчителів для відпочинку та рефлексії. Та й діти мали вже досвід табору нічогонероблення, який пройшов просто чудово :)))

Який найголовніший висновок з усього цього?

Нам страшно :))) Страшно відходити від детального календарного планування уроків, страшно починати проєктну арку, не знаючи який результат (продукт проєкту) діти вирішать зробити в кінці. Страшно думати, як нам вдасться зїсти двох зайців – дати якомога більшу частину обовязкової програми через проєкти і зберегти можливості вибору для дітей. Страшно змінювати традиційно предметно-урочний розклад.

Чесно, страшно впроваджувати настільки глобальні для нас зміни, зважаючи на те, що осінь обіцяє бути гарячою.

Але ми (і я особисто, як мама) вірю в те, що саме так і має виглядати актуальне навчання для 21 століття і для наших дітей.

Інколи складно пояснити, чим саме наша мікро-школа KAIZEN Lab відрізнятиметься від звичайний приватних шкіл. Простіше показати, на які саме школи ми рівняємось і що з цих шкіл буде у нас. Почнемо з SF Brightworks (США)!Школа ввійшла в список 13 найінноваційніших шкіл світу за версією Business Insider. Ось що про неї пише Освіторія – “Тут немає класів, розкладу уроків, оцінок, іспитів, тестування. У школі немає вчителів. Натомість у них є колаборанти-співавтори, які допомагають кожному учню в роботі над темою. А робота побудована, як у справжніх винахідників та вчених. Тут роблять з нуля різні пристрої, а заразом вивчають правила та закони з різних наук, без яких роботу не закінчити.Така «школа дослідників» дійсно камерна, адже за сім років тут вчилися лише близько сотні учнів. У багатьох батьки працюють у Кремнієвій долині.”https://osvitoria.media/experience/brightworks-shkola-de-na-urokah-porushuyut-zaborony/Про SF Brightworks ми дізнались минулого року, коли почали працювати над тим, як зробити систему освіти більш наближеною до реального життя. З того часу ми близько слідкували за їхнім розвитком і навчались на конференції, яку школа проводила на початку року в березні. Що з моделі SF Brightworks буде втілене у KAIZEN Lab? Змішані класи Вчитель, як фасилітатор, як спів-колаборатор, а не інструктор Глибинні занурення в реальні питання через міждисциплінарні проєкти Тісна взаємодія школи із навколишньою спільнотою міста Учень як архітектор свого навчального процесуЩоб дізнатись більше, пишіть в коментарях і ми надішлемо вам запрошення на зустріч-знайомство цієї п’ятниці Як гадаєте, вдасться відтворити SF Brightworks в умовах Івано-Франківська?

Сьогодні ми почали нашу Лабораторію великих запитань. Для неї ми використовуємо inquiry-based learning process, за моделлю Kath Murdoch і нашаровуємо її на модель проектного навчання SF Brightworks. ЩО БУЛОПід час першого етапу ми ділимось проблемою з дітьми, і фасилітуємо процес дослідження проблематики. Ми називаємо цю фазу Exploration. Сьогодні діти почали знайомство із проблемою: поділились на команди і пішли трьома різними маршрутами на Бистрицю, по дорозі фотографуючи сміття, яке там траплялось. В школі ми поговорили трохи про те, хто такі екологічні активісти, як вони шукають рішення і зрозуміли, що таке brainstorming. Сьогодні зробили першу ітерацію карти рішень. Кожних кілька днів ми будемо її поглиблювати. МЕТАСуть процесу полягає у тому, аби дозволити дітям глибоко зануритись у проблему, навчитись ставити глибокі і нетривіальні запитання (таке вміння є ключовим при inquiry). Роль педагога тут дуже схожа на фасилітатора з конференцій. (Так схожа, що в мене аж дежавю було з давніх минулих часів :)) Стояти в стороні, час від часу підставляючи риштування (scaffolding). Цікаво буде, наскільки зміниться глибина рішень дітей після двох наступних днів. П.С. Робота над проблемою в дітей займає дві години до обіду. Весь решту час у них успішно продовжується формат “Нічогонероблення” :)))